19/05/2022

Золочів Вечірній

Всі новини Золочівщини

Герої не вмирають

В цей день, 15 лютого варто вшанувати пам’ять героя, що поліг у Косово під час участі у миротворчій місії старшого лейтенанта Ігоря Киналя.

Давайте повернемо час назад і згадаємо ким був Ігор, із самого дитинства – потіха для своїх батьків, завжди вирізнявся своєю кмітливістю та відвагою. Його однокласники згадують Ігоря як справжнього друга, вірного товариша, який завжди готовий прийти на допомогу, вчителі відзначають його прагнення до справедливості, адже Ігор ніколи не міг стояти осторонь та був готовий йти до кінця. Він був дуже наполегливим, і завдяки його старанності по завершенню навчання в школі отримав срібну медаль.

У 2000 році за покликом серця пов’язав своє життя із військовою справою, тому вступив в Академію Внутрішніх Військ МВС України, де показав високі результати та жагу до знань, тому навчання закінчив на відмінно.

На плечі Ігоря було покладено виконувати обов’язки заступника командира взводу спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово.

17 березня 2008 року – увійшло в пам’ять як чорна сторінка для сім’ї Ігоря, його побратимів, близьких та друзів, а також це була невимовна втрата для військ, адже загинув один із кращих та досвідчених офіцерів. Під час проведення спеціальної операції по звільненню захопленої території і приміщення суду в північній частині міста Мітровиця, противники факту проголошення незалежності Косово обстріляли будинок поліцейської станції і закидали територію гранатами. Обороняючи приміщення суду, та прикриваючи своїх побратимів Ігор Киналь отримав численні осколкові поранення і, не зважаючи на всі зусилля медиків, о 22.00 того ж дня, пішов у вічність.

Батько згадував його таким:
«Він добре знав англійську мову і марив військовою службою. Якби Ігор дожив до сьогоднішніх днів – був би великою людиною! Колись на могилу прийшла його однокласниця, я її не впізнав, проте, вона сказала: -він як жив так і загинув! Він дуже хотів жити! В тій миротворчій операції брало участь дуже багато людей різних національностей, а загинув лише він. Пішов на власну смерть».

Минуло вже понад одинадцять довгих років від цієї трагічної події, але пам’ять про нього живе та буде жити у наших серцях.

За мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання спеціального завдання у міжнародній миротворчій операції в Косово, Ігор був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ст. (11 квітня 2008), відзнаками МВС України «Хрест Слави» (18 березня 2008) та «Мужність, честь, закон» (20 березня 2008). А на знак пам’яті про непересічну особистість на стінах його рідної школи 21 квітня 2008 року встановлена пам’ятна дошка.

Пам’ятаючи слова Спасителя «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13), можемо дивуватися із мужності Ігоря, який загинув захищаючи не свій народ чи землю, а віддав своє життя, щоб принести мир і спокій у чужій країні, чужому народу.

Вічна йому пам’ять!!!

Аліна СОЛОНЕНКО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

ZV.IN.UA | Site was made by BR1ZE © Some rights reserved | 2019-2022 | Newsphere by AF themes.